Четверта річниця повномасштабного вторгнення
24 лютого. День, що назавжди розділив наше життя на «до» та «після».
Чотири роки болю, боротьби та незламності. Сьогодні ми згадуємо тих, завдяки кому над нашою Борівкою все ще майорить український прапор. Серед них — наш випускник, друг, батько і справжній Герой — Сергій Остапчук.
Колись він, разом із однокласниками, садив біля рідної школи молоді берізки. Тоді вони мріяли про майбутнє, сміялися і будували плани. Сьогодні ці дерева — живі свідки його подвигу. Вони ростуть, нагадуючи кожному з нас: за наш спокій заплачено найвищу ціну.
Запрошуємо вас переглянути фільм-пам’ять про Сергія. Це історія про життя, яке стало світлом для всіх нас.
І МІСЦЕ В ОБЛАСНОМУ КОНКУРСІ КОРОТКОМЕТРАЖНОГО КІНО СЕРЕД СТАРШОКЛАСНИКІВ «ПОГЛЯД У МАЙБУТНЄ»
ІІ МІСЦЕ В ОБЛАСНОМУ ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧОМУ ВІДЕОКОНКУРСІ «МОЄ ПОДІЛЛЯ»
Ми пам’ятаємо.
Ми не забудемо.
Вічна слава Герою!
https://www.facebook.com/share/v/1L938HGmWH/
Сьогодні 24 лютого… і МИ хочемо назвати імена, які не мають зникнути в стрічці..
Бо є дні, коли ти не “згадуєш війну” — ти просто відкриваєш календар і відчуваєш, як у грудях стає важче.
24 лютого — це не лише дата. Це пам’ять тіла. Ранкові новини, які не схожі на новини. Перші дзвінки “ти де?”, “ти жива?”, “а вони?”. І тиша після слова “так”.
І в цій тиші дуже легко загубити імена. Ми звикаємо до формулювань “загинув”, “не повернувся”, “пішов на небо”. А за кожним із цих слів — конкретна людина. Голос. Хода. Жарт. Погляд. Руки, які щось робили — до останнього.
Тому сьогодні — без гучних фраз. Просто поіменно:
https://www.facebook.com/share/v/186QjZsdvQ/
